Навчальні проекти

Урок-презентація проекту

«Життя і творчість

Тараса Григоровича Шевченка»

(1814-1861р.)

                                                                                   

                                                            Вчитель Онищенко Л.М.

Завдання проекту:

- дослідити грані таланту Великого Кобзаря;

- дізнатися більше про життєвий і творчий шлях поета;

- ознайомитися з новими творами Шевченка Т.Г.;

- дослідити з яких творів уривки, що вивчалися;

- намалювати ілюстрації до творів Тараса Григоровича;

- виготовити колаж «Дерево життя і пам’яті Т. Г. Шевченка»;

- створити  презентацію «Життєвий і творчий шлях 

Т. Г. Шевченка», колаж «Дерево життя і пам’яті Т. Г. Шевченка».

Урок  літературного читання. 4 А клас
Тема: «Життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка»

Мета: удосконалювати вміння дітей самостійно вивчати творчість Т.Г. Шевченка . узагальнювати результати досліджень, пошуків та працювати в групі; розширити знання дітей про життя і творчість Т.Г.Шевченка, показати яким був Шевченко;  продовжити ознайомлення учнів з красою, неповторністю, чарівністю Шевченкового слова, значенням творчості Т.Шевченка для українського народу, показати, як шанують його пам’ять, викликати бажання глибше пізнати його життєвий шлях; розвивати зв’язне мовлення, творчі здібності учнів; збагачувати і активізувати словниковий запас учнів; виховувати любов до творчості Великого Кобзаря, до рідної землі, почуття патріотизму і гордості за свою Батьківщину. 

Обладнання: карта України, виставка книжок (Твори Т.Г.Шевченка для дітей), книга Кобзар, репродукції художніх творів Шевченка, малюнки учнів до віршів поета, картка-схема «Як складати сенкан», записи пісень на слова Т.Г. Шевченка, портрет,  презентація, колаж «Дерево життя і пам’яті Т. Шевченка». 

Хід уроку

І. Організаційна частина

Чи почули всі дзвінок?
Він покликав на урок
Стали, діти, всі рівненько,
Посміхнулися гарненько.
Сьогодні урок – відкритий для всіх,
Багато гостей. Тож вітаємо їх!

Настрій на урок взяли? (вивішую на дошку)J

Девіз уроку. «Ми веселі і кмітливі, до навчання не ліниві. Побажаймо нам натхнення, за роботу, в добрий час!»

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку

Сьогодні у нас урок-презентація. 

Ми з вами будемо презентувати проект, над яким всі дружно і старанно працювали .

Тож про свою роботу звітуватимуть групи «Біографи», «Дослідники», «Пошуковці», «Літератори», «Мистецтвознавці».

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.     Пригадаймо, як називається наш проект?

2.     Чому саме таку тему ми обрали?

3.     Прочитаймо епіграф до уроку. Але спочатку згадаємо: що таке епіграф? 

Довідка. Епіграф – влучний вислів чи уривок, який визначає головну думку, тему.

                                      «Благословенна хай буде година,

                                      і тая хата, і село,

                                      що Україні принесло

                                      з великих найбільшого сина.»

                                                                Богдан Лепкий

- Як ви думаєте, про кого говорив Богдан Лепкий? (Слайд 2)

5.     Епіграф визначає тему нашого уроку: «Тарас Шевченко – великий син України».

6.     А чому саме його називають великим і які таланти він мав, ми будемо з’ясовувати на уроці. Талановиту людину люблять,шанують і поважають, передають цю любов із покоління в покоління. 

IV. Активізація опорних знань учнів

7.     Пригадаймо, що ми вже знаємо про Т.Г.Шевченка.

8.     Коли народився Тарас Шевченко?

9.     Де саме?(Показують на карті України с. Моринці і прикріплюють прапорець).

10.                        В якій він сім’ї народився?

11.                        Хто такий кріпак?

Довідка. Кріпак – людина закріплена за паном, працювала на нього. Пан міг продати, виміняти чи купити кріпак

Тож, послухаємо творчий звіт двох груп: «Біографів» та «Літераторів», які працювали в тісній співдружності.

V. Презентація «Життєвий та творчий шлях Т. Шевченка»

1.     Звіт групи «Біографи і Літератори»

Перша сторінка – дитинство поета.

1 учень.

9 березня 1814 року темної ночі перед світанком у селі Моринцях на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Т.Шевченко. (Слайд 3)
Не на шовкових подушках,
Не у величному палаці,
В хатині бідній він родивсь,
Серед недолі, тьми і праці.

2 учень. 

Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повивала
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину… В тім гаю,
У тій хатині, у раю
Я бачив пекло… Там неволя, 
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дадуть.

Учитель.

Поява кожної людини на Землі – завжди радість, де б вона не з’явилась: у величному палаці чи в бідній похиленій хатинці.

3 учень.

Пройшло кілька років. Тарасик підростав. 

Він був меткий, непосидючий, цікавий і допитливий, босоногий, часто замурзаний, обірваний, пустотливий, Але розважливий, розумний і добрий.

Інсценування «Розмова малого Тараса з матір’ю» (Інсценізація уривка з оповідання С. Васильченка «Залізні стовпи»)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати. Так, мій синку, правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

- Діти, чи здогадались ви, хто дійові особи нашої інсценізації?

Хто найбільше опікувався малим Тарасиком? (Слайд 4)

4 учень.

Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Він був і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

5 учень.

Восьмирічного Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Дивна це була наука. П’яниця дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав різками. Недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати. Ми дізналися, що їй було лише 40 років. (Слайд 5)

6 учень. 

У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої  мачухи. Батько оженився вдруге на жінці, яка мала своїх троє дітей. Тарас і мачуха не любили одне  одного. Доводилося Тарасу у бур’янах сусіда шукати захисту від її стусанів або прямо втікати до сестри. Тарас  Григорович згадує:

«Тяжко, важко в світі жити

Сироті без роду,

Нема куди прихилиться —

Хоч з гори та в воду.

Утопився б молоденький,

Щоб не нудить світом,

Утопився б — тяжко жити,

А нема де дітись.»

7 учень.

Та ще, поки жив батько, то якось Тарас терпів. Батько брав його з собою, як їхав чумакувати, посилав до дяка в науку, жалував. Але коли Тарасові було 12 років, не стало й доброго батька. Він застудився і помер. Вмираючи, казав він, що Тарасові маєтку не оставляє, бо він і буде або дуже славний чоловік, або велике ледащо. (Слайд 5)

Дуже сумував Тарас за батьком. Він писав згодом:

8 учень.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

9 учень.

Тарас став круглим сиротою. Ані родичів, ані маєтку — нічого; навіть опікун його, дядько Павло, не дуже-то брав його в опіку; це був, за словами самого Тараса, великий катюга.

Годі було Тарасові вдержатися в хаті. Пішов до дяка Богорського на дальшу науку. Богорський був нестямний п’яниця. Тараса держав він у себе не як учня, а як наймита-послуга, який мусив носити йому воду, рубати дрова тощо.

А коли хлопець вивчився добре читати, посилав його по покійниках з Псалтирем.

10 учень.

Дуже важко було Тарасу. Він втік від Богорського до маляра-диякона. Але потім повернувся додому. Працював пастухом. Своє дитинство з болем в серці він згадує через 20 років у вірші «Мені тринадцятий минало». (Слайд 6)

11 учень.

Працював Тарас у Кирилівського попа Копійці, потім у пекарні Дмитренка. Дуже важко жилося. Про це важке життя, про панів і батраків написав Тарас багато віршів, які ввійшли в збірку «Кобзар».

2.     Група «Мистецтвознавці»

Відкриваємо наступну сторінку: «Т.Г.Шевченко – великий художник».

1 учень.

У вільний від роботи час, Тарас читає, малює, однак думка знайти людину, яка навчила б його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківецького маляра, який погоджується навчити хлопчика малювати. Проте пан Енгельгардт, у якого Шевченко був кріпосним, забирає його до Петербурга і Тарас стає козачком у свого пана. (Слайд 7)

2 учень.

Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду.

3 учень.

Енгельгардт хотів зробити з хлопця портретиста — Тарас вчився у Вільні, у Варшаві, в славного маляра Лампі, у маляра Ширяєва. Але одночасно був лакеєм. В Літньому саду Тарас змальовував усякі статуї. Тут, в саду, зустрів Тарас свого земляка Івана Сошенка з Богуслава Київської губернії. Ця зустріч мала вирішальне значення для подальшого життя поета. (Слайд 8)

4 учень.

Сошенко познайомив Тараса з відомим українським поетом Гребінкою, з російським поетом В.А. Жуковським, з кумиром тодішнього російського художнього світу К.П. Брюловим. Ці люди викупили Тараса з неволі.

(Слайд 9)

5 учень.

Брюлов намалював портрет Жуковського. Портрет було розіграно в лотерею за 2 500 карбованців. І за ці гроші пан Енгельгардт зробив «відпускну» Тарасу. Це сталося 22 квітня 1838 року. Шевченкові було тоді 24 роки. Цей день — найясніший день у житті великого поета. (Слайд 10)

6 учень.

Ведучий. Тарас учився у Сошенка, потім у Брюлова. Він, малюючи, співав. Він дуже любив Україну, свій рідний край, і всі свої малюнки присвячував природі рідного краю, бідним людям.

Багато писав він портретів та автопортретів.

У1838 році Тарас Григорович вступив до академії мистецтв. (Слайд 11)

7 учень.

Т.Г. Шевченко в 1845 р. закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «Вільного художника». Медалі він отримав за картини: «Хлопчик - жебрак, що дає хліб собаці», «Циганка-ворожка» та «Катерина». Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам’ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів.

Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок Т.Г. Шевченко.

(Слайд 12,13 ,14)

Відкриваємо третю сторінку: «Т.Г.Шевченко і музика».

8 учень.

Шевченко дуже любив музику,мав гарний голос, чудову пам’ять і відмінний музичний слух. Будучи маленьким хлопчиком, він багато співав, пам’ятав багато пісень, він не міг жити без пісні. З раннього дитинства слухав він сумні пісні матері, а після її смерті їх співала сестра Катерина. Тарас і сам співав про сирітство, про важке дитинство, про село, про свою першу любов.

9 учень.

Дуже подобалися Тарасу пісні і думи про український народ, історію його життя. Він любив кобзарів, які ходили по світу і співали. І Шевченко сам записував багато пісень. Після 1847 р., коли Тарас служив в Казахських степах, він багато співав пісні в степах.

10 учень.

На вірші Т.Г. Шевченка написано багато пісень. І багато з них написав Микола Васильович Лисенко. І музику до «Кобзаря» написав також він. Всі знають пісні на слова віршів поета: «Зоре моя вечірня», «Закувала зозуленька», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої»,«Заповіт», «Сонце заходить», «Садок вишневий коло хати» та інші.

Слухання пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»

VI.  Фізкультхвилинка

- А зараз відпочинемо під народну пісню на слова Т.Шевченка «Тече вода з-під явору». (Діти виконують танок)

3. Презентація творчої групи «Пошуковці» 

Відкриваємо сторінку «Т.Г. Шевченко – борець за волю народу»

1 учень.

У цей час Т. Шевченко усе більше задумується над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого люду. До цих часів належать і перші літературні здобутки талановитої молодої людини. У 1840 році з’являється видання збірки «Кобзаря». Це була невеличка книжечка у яку було вміщено вісім віршів поета: «Думи мої, думи», «Перебедня», «Катерина», «Тополя», «Думка», «Іван Підкова», «К. Основ’яненко», «Тарасова ніч». І після її появи Кобзарем стали називати самого Шевченка. (Слайд 15,16)

Довідка. Раніше називали кобзарями мудрих дідусів, що ходили від села до села, грали на кобзі, правдиво розповідали людям про життя на Україні. Це переважно були пісні сумного характеру.

2 учень.

Славні твори поета кликали до боротьби за волю. Він мріяв про прекрасне майбутнє трудящого люду. Але добре знав, що за це треба боротися. За бунтарські вірші 33-річного Т.Шевченка забрали в солдати. За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати.

Не зважаючи на заборону, поет писав вірші і ховав їх у чоботях.

3 учень.

Відправили Т.Шевченка на заслання. Але ні цар, ні жандарми не змогли заглушити могутній голос великого поета, який писав вірші. Коли Т.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучить його вірш.

Виразне читання вірша  «Зоре моя вечірняя»

4 учень.

Туга за рідною природою, рідним краєм звучить  в  його віршах.

Читання вірша «Садок вишневий коло хати»

5 учень.

Сум за рідною природою, за рідним краєм звучить і в віршах Тараса. Він призиває український народ на боротьбу за волю та краще життя. Доля України завжди непокоїла Кобзаря. Шевченко вірив в краще майбутнє свого краю.

6 учень.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

4. Творча група «Літератори» підготувала вікторину за віршами Т.Г. Шевченка

Вікторина  « Чи знаю я твори Т. Шевченка?» (Слайд 17,18)

У якому творі?

                   … соловейко в темнім гаї сонце зустрічає…

                                                                («Світає, край неба палає »);

                   … защебетав соловейко – пішла луна гаєм...

                                                                ( « Вранці»);

                   … пташечка зраділа і защебетала...

                                                                ( « Зацвіла у лузі червона калина...»);

                   … у Дніпра веселочка воду позичає...

                                                                ( « Зоре моя вечірняя…»);

                   … сам Бог витає над селом...

                                                                ( « Село! І серце одпочине…»)

                   … Сидить неначе й досі сивий дід

                        коло хатиночки і бавить

                        хорошеє та кучеряве

                        своє маленькеє внуча...

                                                                ( « І досі сниться: під горою...»);

                  

                   … хлюпочуться качаточка поміж осокою…

                                                                ( « Тече вода із-за гаю»)...

                   … цвітуть сади, біліють хати, - 

                        а на горі стоять палати...

                                                                ( « Село! І серце одпочине…»);

                   … пливе човен по Дунаю

                       один за водою...

                                                                ( « Вітер з гаєм розмовляє…»);

                   … сім'я вечеря коло хати,

                        вечірня зіронька встає...

                                                                ( « Садок вишневий коло хати»);

                   … ще треті півні не співали,

                        ніхто ніде не гомонів...

                                                                ( « Реве та стогне Дніпр широкий...»)

 

Цікаво знати, що у Кобзарі 385 разів повторюється слово «калина», бо вона була улюбленою рослиною поета. (Слайд 20)

Т. Г. Шевченко мріяв видати підручники для учнів українських шкіл. Останньою його книжкою був «Южнорусскій Буквар» 1861 року. (Слайд 21)

5. Звіт творчої групи «Дослідники» 

1 учень. 

Ми дослідили: Т.Г.Шевченко прожив усього 47р., із них 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі…
За своє недовге життя він написав понад 240 поетичних творів. А художніх (портретів, ілюстрацій, пейзажів…) – майже 1200. 60 із них – автопортрети. Ось такою талановитою людиною був наш «Кобзар».

2 учень. 

9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилось 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Тараса Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет. 

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…

6. Виступ групи «Біографи»

Відкриваємо п’яту сторінку: «Ми тебе не забудемо, Тарасе!»

1 учень. 

Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо його пам'ять . 
Народ назвав його Кобзарем. Пам'ять про Т.Г. Шевченка живе у серцях людських.

2 учень.
Ім’ям великого Кобзаря названо міста і села, вулиці і площі, університети, парки і театри по всій Україні і за кордоном. Найвища Державна премія імені Шевченка щорічно присвоюється за найкращі досягнення в літературі та мистецтві, створено музей у Києві та на його Батьківщині, в Кирилівці. Пам’ятники побудовані не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Пам’ятники нашому Т. Шевченку стоять в Росії, в Казахстані, в далекій Канаді, у Франції, США, Парагваї. (Слайд 22, 23).

3 учень.
Його твори видано на 33мовах світу. А скільки книг, альбомів, фільмів, листівок створено про нього. На слова Тараса Шевченка складено багато пісень. Ім’я геніального поета і художника знають у всьому світі.


VІІ. Доповнення, розширення, поглиблення читацького досвіду учнів

Вчитель. Поезія Т.Г. Шевченка стала нетлінною частиною духовного буття українського народу. Навіть у ті далекі часи в родинах українців зберігалися твори Шевченка. А ті, кого тяжка доля гнала у далекі краї, брали разом із Біблією, грудочкою землі і книгу Тараса. Подивіться на виставку книг з творами Тараса Шевченка та книг про Шевченка, серед яких лежить «Кобзар» різних років видання. Ви вже відкривали сторінки цієї дивної книги, захоплювались поетичним словом її автора. Продекламуйте його твори, які ви підготували. Передайте почуття автора, щирість його душі.

- Тож, запрошую групу «Літераторів».

1. Хвилинка поезії і творчості

«Село! І серце одпочине!»;

«Тече вода із-за гаю»

«І досі сниться: під горою…»

«На Великдень на соломі…»

«Мені тринадцятий минало…»

- Прочитавши його вірші, ми бачимо, що душа Тараса налаштована на добро, яке відлунює він у своїх поезіях. І ви змогли передати красу поетичного слова.



2. Творча робота. Складання прислів’їв

- Як ми вже пересвідчилися, наш народ дуже полюбив свого Шевченка і склав про нього вірші, легенди, пісні, прислів'я, приказки, вишивав його портрети на полотні, малював, вирізьблював, будував йому пам’ятники.

Зараз і ми попрацюємо творчо: доповнимо прислів’я про Кобзаря.

Тарасові слова – в віках не старіє 

Шевченко Тарас, то правда жива

Шевченкове слово наче сонце для нас 
- А хто знає інші прислів’я про Кобзаря?

3. Розгадування кросворда (Додаткове завдання)

- Зараз ми перевіримо, наскільки уважно ви читали вірші, наскільки гарно ви їх знаєте. Розгадаємо кросворд. Я читатиму рядок із вірша Але в ньому є пропущене слово. Ви повинні вставити його в І рядочок.

… вишневий коло хати. (Садок)

Поговорим тихесенько в … з тобою (неволі)

Додолу … гне високі,

Горами хвилі підійма. (верби)

… моя вечірняя, зійди над горою…(Зоре)

Поклала … коло хати

Маленьких діточок своїх (мати)

Реве та стогне … широкий

Сердитий вітер завива. (Дніпр)

- Яке вийшло ключове слово? (Кобзар) Отже, ви добре знаєте творчість Кобзаря.


VІІI. Рефлексія

1. Робота в групах

- А зараз попрацюємо в групах. Кожна група отримує творче завдання.

«Біографи» - користуючись карткою, скласти сенкан по темі Т.Г. Шевченко.

«Літератори» - підписати малюнки, намальовані учнями нашого класу.

«Пошуковці» - продовжити речення:

2. Перевірка роботи в групах

- Із завданням уже впорались усі групи? 

Тож послухаємо ваші відповіді. …

- Молодці, гарно впорались із завданням

Вправа  Незакінчене  речення
а) Т. Шевченко дуже часто називав своєю Батьківщиною село… (Кирилівку)

б) Ще з дитинства були виявлені у Тараса здібності до … (малярства)

в) Скільки чоловік було в сім’ї Тараса? (9)

г) Як називається цей вірш:

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви не жаль

Моєї долі молодої:

А іноді така печаль

Оступить душу аж заплачу.

д) Як називається вірш:

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

е) Як називається вірш: Ой діброво- темний гаю!

Тебе одягає 

Тричі на рік

- Так чого ж навчають нас твори Шевченка?

IX. Підсумок уроку

Складання «Асоціативного куща»

- Діти, які слова постають в вашій уяві, коли ви чуєте ім’я Т.Шевченка? 

- Молодці. Як бачите, пам'ять про Кобзаря жива і буде жити в наших серцях вічно. 
Група «Біографи»
 Презентація колажу «Дерево життя і пам’яті Т. Г. Шевченка»,
Кожна група отримує  аркуш  з намальованим деревом, на якому учні відмічають основні дати життя поета.
- А зараз послухаємо презентацію колажу, який ми виготовили в ході роботи над проектом.

- В ході роботи над проектом ми створили «Дерево життя і пам’яті поета». Це могутній дуб, який почав рости разом з народженням Тараса і незабаром йому виповниться 200 років. Але він ще довго ростиме, бо наша робота над проектом не завершується і дослідження життя і творчості поета продовжуються.

Учитель.

- Це і буде ваше домашнє завдання.

- Отже, група «Біографи» - підготує повідомлення про поїздки Т. Г. Шевченка на Україну.

Група «Літератори» - підготує повідомлення про твори Т. Шевченка, написані на російській мові.

Група «Пошуковці»  та Мистецтвознавці - створять, звісно, разом зі мною презентацію «Творчість  Т. Г. Шевченка на засланні»

3. Оцінювання роботи учнів на уроці

- Куди б не закидала доля Шевченка, він завжди пам’ятав та любив рідний край – Україну. Любіть і ви Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди та прадіди. Читайте Тарасові твори – і ваша мова теж буде гарною, чарівною, барвистою. Нехай вогник Кобзаря завжди горить у ваших серцях, посилаючи промені любові до природи, людини, рідного слова.